Адвокат Київ. Київський міський центр правової допомоги адвокатів.

Кримінальна відповідальність за наклеп

Кримінальна відповідальність за наклеп

Кримінальна відповідальність за наклеп. Верховна Рада прийняла нашумілий законопроект, яким пропонувалося доповнити Кримінальний кодекс положеннями щодо встановлення кримінальної відповідальності за наклеп і образу.

Незважаючи на те, що даний законопроект не був прийнятий через невдоволення української громадськості, в 2014 році парламент усе-таки увів кримінальну відповідальність за «навмисне поширення свідомо недостовірних відомостей».

Так, 16.01 ВР України проголосувала за Закон щодо внесення змін у Закон «Про судоустрій і статус суддів» і процесуальні закони про додаткові заходи захисту безпеки громадян (проект Закону №3879).

Основні загрози щодо кримінальної відповідальності за наклеп.

Положення прийнятого Верховної Радою 16 січня Закону щодо кримінальної відповідальності за наклеп на базі проекту №3879 уже сколихнули суспільство. Одним з найбільше активно обговорюваних нововведень стало повернення в Кримінальний кодекс статті про наклеп.

Головний мотив обговорення - обвинувачення авторів проекту й влади в цілому в наступі свободу слова. Значною частиною суспільства така ініціатива була однозначно сприйнята, як уведення твердої цензури. Це не дивно, враховуючи гостру політичну ситуацію за вікном.

Але все-таки варто залишити емоції й голосні гасла осторонь і розібратися в тому, що саме пропонується в проекті, а також чому це може загрожувати звичайній людині, журналістові й бізнесменові.

Кримінальна відповідальність за наклеп: що це?

Відповідальність пропонується ввести за навмисне поширення свідомо недостовірних відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи.

Із цього формулювання випливають такі висновки:

  •  Обвинувачення в наклепі може бути висунуте проти будь-якої людини, оскільки норма не містить обмеження по суб'єкті злочину.
  •  Каране діяння виявляється в поширенні недостовірних відомостей, що охоплює дуже багато дій у реальному світі. Наприклад, поширенням буде повідомлення такої інформації третій особі в розмові тет-а-тет або в поштовому повідомленні.
  •  Поширення наклепу повинне бути навмисним, тобто людина повинна усвідомлювати, що вона займається саме цим і, більше того, бажати цим займатися.

Отже, не можна по цій статті притягти до відповідальності, наприклад, за випадкове залишення на столі документів, у яких утримується недостовірна інформація, незалежно від того, чи прочитав хтось їх.

Також варто звернути увагу на формулювання «свідомо недостовірні відомості». Тобто для визнання обвинувачуваного в наклепі винним необхідно довести, що він знав або повинен був бути знать про те, що розповсюджувані їм відомості не відповідають дійсності. Це безумовний плюс, оскільки ускладнює залучення до відповідальності того, хто просто переказував чужі слова, повіривши джерелу.

  •  Розповсюджувані відомості повинні ганьбити честь і гідність іншої людину. Тут ми перший раз зустрічаємо оціночне поняття, що дає можливість для різних трактувань на практиці. Однак у цім визначенні є й позитивний момент - слідству необхідно довести, що розповсюджувана інформація ганьбить честь і/або гідність конкретної людини.

Втім, виходячи з роз'яснень, що неодноразово давалися судами при розгляді цивільних позовів про захист честі й гідності, останні є суб'єктивними - тобто сам потерпілий індивідуально визначає, чи ганьблять ті або інші відомості його честь і/або гідність.

  •  Розповсюджувані відомості можуть стосуватися будь-якої людини незалежно від яких-небудь факторів. Тобто можна притягти до відповідальності як за наклеп на адресу народного депутата, так і на адресу просто громадянина України або іноземця.

Кваліфікуючі ознаки кримінальної відповідальності за наклеп.

Вони розділені на дві групи по вазі діяння.

До першої ставиться наклеп з боку особи, раніше вже засудженої за аналогічне діяння, а також наклеп, розповсюджуваний шляхом публічної демонстрації або шляхом розміщення в ЗМІ або в мережі Інтернет. З першим усі зрозуміло - чітко зазначено, що повторне здійснення злочину тягне більш важке покарання, то із другим складніше.

Насамперед, відзначимо, що мова йде не про посилену відповідальність журналістів, а про посилену відповідальність будь-яких осіб у випадку, якщо вони поширювали наклеп шляхом публічного демонстрування або розміщають таку інформацію в ЗМІ або в Інтернеті.

Тобто, можна зробити наступні висновки:

  •  Застосувати ця кваліфікуюча ознака можна до будь-якої особи, а не тільки до штатного співробітника ЗМІ, журналістові, редактору. При цьому незрозуміло, хто саме повинен вважатися особою, що поширює наклеп шляхом розміщення в ЗМІ - той, хто створив або той, хто дав добро на розміщення наклепу в ЗМІ, герой телесюжету, який її безпосередньо виголошує, або всі разом.
  •  Обтяжує відповідальність сам факт поширення наклепу в ЗМІ, Інтернеті або в привселюдно.
  •  Окремо відзначимо, що зовсім неясно, хто може залучатися до відповідальності за поширення наклепу в Інтернеті - особа, що безпосередньо розмістила недостовірну інформацію або особу, що допустила її поширення (наприклад - власник сайту).

До другої групи ставиться лише одна обставина - об'єднання наклепу з обвинуваченням у здійсненні тяжкого або особливо тяжкого злочину. Відзначимо, що дана ознака не залежить від того, як саме поширювався наклеп - у ЗМІ або в приватній бесіді.

Із усього вищесказаного можемо вивести наступні основні висновки, які варто враховувати, міркуючи на тем, чи вартує ділиться тією або іншою недостатньо перевіреною інформацією:

  •  Винним у наклепі може бути визнана будь-яка людина, оскільки ніяких обмежень (крім загальних для всіх злочинів положень про неосудність, малолітство й т.п.) законом не передбачене.
  •  Зовсім не врегульоване, хто буде залучатися до відповідальності за наклеп у ЗМІ й Інтернеті, - автор статті або сюжету, що випускає або головний редактор, особа яка дає інтерв’ю (у словах якого вбачається наклеп), джерело неправдивих відомостей для журналіста, власник інтернет-сайту, особа, що безпосередньо виклала інформацію в Інтернет, що дає можливість для різної практики застосування даної статті.
  •  У якості кваліфікуючого ознаки вказується не тільки поширення наклепу через ЗМІ або Інтернет, але й за допомогою будь-якого іншого засобу, призначеного для публічної демонстрації, що дає можливість вимагати більш суворого покарання, наприклад для авторів ролика, викладеного в мережі Інтернет, або картини, виставленої на художній виставці.
  •  Під ознаки злочину підпадає невизначене коло дій, внаслідок яких інформація стає відомою додатково хоча б одній особі.
  •  Завдання збитків честі й гідності буде значною мірою визначатися суб'єктивною думкою потерпілого.

Кримінальна відповідальність за наклеп.

 ВАЖЛИВО! ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА НАСТУПНІ СТАТІ: